Оксана Стефанівна Забужко (нар. 1960) — сучасна українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. Кандидат філософських наук. Віце-президент українського ПЕН-клубу. У своїй творчості письменниця приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму.

Народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку. Закінчила філософський факультет Київського університету (1982) та аспірантуру Київського університету імені Тараса Шевченка (1985). В 1992 Оксана Забужко викладала україністику в університеті Пенн Стейт як запрошений письменник. В 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Пітсбурзькому університетах. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.

Автор поетичних збірок "Травневий іній" (1985), "Дириґент останньої свічки" (1990), "Автостоп" (1994), "Новий закон Архімеда" (2000), повістей "Інопланетянка" (1992), "Казка про калинову сопілку" (2000), роману-бестселера "Польові дослідження з українського сексу" (1996, 1998, 2000, 2002), філософських досліджень "Дві культури" (1990), "Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період" (1992, 1993), "Шевченків міф України: спроба філософського аналізу" (1997, 2001), книги вибраних есеїв "Хроніки від Фортінбраса" (1999, 2001), та публіцистичного збірника "Репортаж із 2000-го року" (2001). Живе і працює в Києві. Роман "Польові дослідження з українського сексу" видано в Угорщині, Чехії та Росії. Твори О. Забужко готують до видання в США, Німеччині та Польщі. У 2002 році було знято фільм за книжкою "Хроніки від Фортінбраса". У видавництві "Факт" у лютому 2003 року з’явилася збірка повістей та оповідань "Сестро, сестро".