Валерій Олександрович Шевчук (нар. 1939) — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної прози, автор ряду літературознавчих та публіцистичних праць.

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 року, в Житомирі, у родині шевця. Після закінчення школи спочатку хотів стати геологом, потім намагався вступити до Лісотехнічного інституту. У 1958 році вступив на історико-філософський факультет Київського університету. навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями "Січ" і "Молодь", почав писати вірші та новели. У 1961 дебютував оповіданням "Настунька" в збірнику "Вінок Кобзареві", що вийшов у Житомирі. У 1967 році став членом Спілки письменників України.  У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном». З 1988 р. В. Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України. У 1999 р. винагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.

На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

В. Шевчук є лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). Він є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури.